На фото - моя бабуся, Орел Раїса Іванівна.

Неймовірна людина, поряд з якою минуло все моє дитинство та шкільні роки. Лише гарні та теплі спогади.

Вона прожила далеко не солодке життя, пережила нацистську навалу та голодомор. А тепер помирає під бомбами та ракетними обстрілами, в пекельних муках, без ліків в захопленій, проклятою рашистською чумою, частині міста Ізюм (Харківщина).

Багато чого хочеться написати, а не можу. Напишу, багато чого є написати, але не зараз і не в цій статті. Моє серце і душу розриває пекельний біль, якого я ще в житті не мав.

Але я дещо напишу рашистами, бо впевнений, що вони це обов'язково прочитають.

Я вас, гнилий московсько-путінський потрох, ненавиджу і проклинаю весь ваш рід та всі покоління на віки вічні! Проклинаю за все те горе, яке ви завдали Україні, українцям, моїй родині! Ніколи не пробачу, ні я, ні мої діти, ні мої внуки, ні мої правнуки…