Микола Орлов – в мирному житті людина, яка жила в своє задоволення і життю раділа. Позитивний, розумний, справедливий та принциповий.
Коли рашисти почали повномасштабний напад на Україну, він в числі перших, добровольцем попрямував на фронт. В складі 2 відділення 1 взводу 3 роти 5 батальйону 125 окремої бригади ТРО ЗСУ побував в самісінькому пеклі.
Приймаючи участь у звільненні Харківщини від рашистських загарбників, 12 серпня 2022 року в районі села Тимофіївка, під час виконання бойового завдання, отримав мінно вибухове поранення.
Саме після отримання поранення пан Микола в усій красі побачив та відчув всі реалії справжнього ставлення до захисників в тилу. А ставлення таке, що припинив себе відчувати людиною.
Найбільший удар долі він отримав, випадково, коли не повіривши заключенням військових лікарів, вирішив самотужки зробити МРТ з контрастною речовиною. Результат шокував: менінгіома. Ще більше шокувало те, що по всім показникам її чітко бачили і лікарі військові, однак вирішили «закрити очі» на її наявність.
Після надання до ВЛК результатів самотужки зробленого МРТ, старший ординатор клініки нейрохірургії та неврології, майор медичної служби Львівського військового шпиталю Титинюк А.Ю. пише висновок, яким визнає пана Миколу непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Але трохи згодом, раптом пана Миколу вирішив оглянути сам начальник клініки нейрохірургії, головний позаштатний нейрохірург Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковник медичної служби Алексєєв Олександр Михайлович, який раптом визнає пана Миколу придатним до військової служби, а менінгіому оголошує не онкологічною хворобою, назвавши попередні всі поставлені йому діагнози - «помилками його підлеглих» та порадив підлікувати нерви шляхом заведення пасіки та спання на ліжку встановленому на вуликах з бджолами.
Окремо варто відзначити, що під кабінетом вище зазначеного «спеціаліста» пана Миколу протримали понад 3 години. А за словами деяких «знатоків», розповідями про пасіку йому робився натяк на необхідність заплатити «мзду» щоб наявний у нього діагноз підтверджено було ще і офіційно. Відкрито, в очі, солдату з фронту про те сказати просто побоялися.
Варто відзначити, що пан Микола і сам здогадався що робиться. Але вирішив залишатися законослухняним громадянином, не йти на злочин, тим паче чудово знаючи, що не є симулянтом.
Результат не забарився. Раптом менінгіома не менінгіома стала, а пан Микола став обмежено придатним замість непридатного.
Але результати паралельного, альетранивного медичного обстеження, яке пан Микола зробив самотужки, говорять про зовсім інше. На жаль, для його здоров′я та життя існує не мала загроза.
На жаль ми зіштовхнулися з прямим фактом злісного невиконання своїх прямих обов’язків військовими лікарями, в результаті чого під загрозою нині опинилося здоров′я та життя людини, яка стала на захист всіх нас від рашистської чуми.
Звісно, що це все так залишено не буде. І велика юридична робота триває уже навіть не перший місяць. Не все іде, як мало би, бо у військовій сфері особливо велика проблема із дотриманням Законів, але все ж і ми не маємо наміру дати з′їхати цій справі «на гальмах».
Особисто від себе додам, що для мене честь бути знайомим та допомагати Миколі Орлову в цю дуже нелегку для нього мить. І я зроблю все залежне від мене, як правника, щоб справедливість та Закон взяли верх над тою несправедливістю та беззаконням, яке нині чиниться проти пана Миколи.
Далі буде…
