Вкотре був в довгих роздумах про формат подачі цієї статті. Вирішив писати максимально відкрито та прямо, як є.
125-та окрема бригада ТРО ЗСУ, 5 батальйон:
Військовослужбовець, із цукровим діабетом та гіпертонічною хворобою – вішали ярлик «ухилянта», погрожували відповідальністю, фактично непридатного намагалися відправити в зону бойових дій. Вдалося відбити до рівня «обмежено придатного». Помер в лікарні після перенесеного під час проходження служби інсульту (який на думку одного горе-капітана симулював). А відпустили б до лікарів раніше – був би живий…
Військовослужбовець, який на думку тих же самих відомих осіб, симулював гіпертонічну хворобу, вішали ярлик «симулянта», організували придатного до служби, ігнорували скарги на самопочуття - помер після перенесеного інсульту на шляху до зони проведення бойових дій…
Військовослужбовець, у якого, під час лікування мінно-вибухової травми отриманої на фронті, виявили менінгіому та ряд психологічних відхилень, через які протипоказана служба пов'язана із застосуванням зброї… Замість допомоги, подяки за службу і залишення нарешті у спокої – цькування, булінг, позастатутні нападки, погрози, провокації, перешкоджання у можливості лікуватися…
Військовослужбовець, у якого після дуже важкої мінно-вибухової травми виявлено чималу гематому, яка спровокувала напади епілепсії, галюцинації, появу гіпертонічної хвороби і сильних головних болей, серйозні провали пам'яті… Не відпустили із служби на відпочинок та так необхідне лікування у спокої. Зацькували і 18 липня відправили в зону проведення бойових дій…
Військовослужбовець із виразкою шлунку, зацькований, із тавром «симулянт» - відправлений до зони проведення бойових дій…
Військовослужбовець із досить серйозними проблемами по неврології з направленням на шпиталізацію, зацькований, із тавром «симулянт» відправлений до зони проведення бойових дій…
Військовослужбовець із досить серйозною травмою хребта та відповідною групою інвалідності теж із тавром «симулянт» знаходиться в зоні проведення бойових дій. Тривалий час вдягав бронежилет лише після уколу знеболюючого. Однак вдалося все ж домогтися його відкликання з передової і шпиталізувати…
Військовослужбовець, дівчина 23 років, отримала непоправні психічні травми на фронті. Пройшла пекло булінгу та травлю нескінченними СЗЧ, перш ніж отримала належну медичну допомогу і демобілізацію…
Військовослужбовець із серйозними психічними відхиленнями став об’єктом булінгу, насмішок та знущань. Намагаються відправити в зону проведення бойових дій…
Військовослужбовець, отримавший важкі поранення на фронті, чималу кількість переломів, дивом виживший… Уже не в змозі повернутися в стрій та до нормального життя, однак теж став об’єктом булінгу, насмішок, тавра «симулянт» і на приміті відправити в зону проведення бойових дій…
Військовослужбовець із важкими пораненнями, прооперованою онкологічною хворобою, без належного лікування та реабілітації відправлений до зони проведення бойових дій…
Військовослужбовець, який за станом здоров'я чекав на переведення не у відпустці поряд із дружиною та дітьми, про яку вперше попросив за півтора роки війни – загинув за кілька днів до підписання наказу про переведення…
Я написав про 12 людських доль, про 12 військовослужбовців 5-го окремого батальйону 125-ої окремої бригади ТРО ЗСУ, але можу цей список продовжувати і продовжувати.
Переважна більшість військовослужбовців, про яких я написав вище, пройшли пекло фронту і отримали значні поранення і непоправні психологічні травми. Люди, які звернулися до мене за допомогою. Люди, яким нині допомагаю я та моя команда. Люди, більшість із яких уже стали мені рідними. Неймовірна людина, яка стала мені справжнім старшим братом. ЧУДОВІ ЛЮДИ, які хочуть жити і маю право на життя…
До вище описаних булінгу, позастатутних нападків, цькувань та погроз мають пряму причетність цілий ряд людей, які начепивши офіцерські погони та залізши на високі посади остаточно втратили честь, совість та людяність.
Але лише одна людина із 125-ої бригади ТРО ЗСУ примудрилася оголосити мене своїм «ворогом №1», що мені сьогодні уже підтвердило четверте за рахунком джерело.
«Ворогом №1» я став для командувача зазначеної бригади, генерал-лейтенанта Артура Горбенко (ДАНІ ВЗЯТО ІЗ ВІДКРИТОГО ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ: https://uk.wikipedia.org/wiki/125).
Я не буду опускатися до рівня навішування ярликів та таврування.
А ось питання все ж є: якщо я, український громадський діяч, правозахисник та журналіст став «ворогом №1» для українського генерал-лейтенанта тільки за те, що не зміг стати байдужою біомасою і відкликнувся на прохання про допомогу не малої кількості його підлеглих, ким тоді для нього є рашисти?
«Ворог №1» - на совісті пана генерала та його нечисленних «шісток». Через цей неприємний інцидент моє ставлення до славетних лицарів із 125-окремої бригади ТРО ЗСУ залишається незмінним. Як допомагав так і надалі допомагатиму всім, хто звернеться до мене за допомогою. Моєю командою немало було і ще багато чого буде зроблено для військовослужбовців 5-го батальйону 125-ої окремої бригади ТРО ЗСУ!
Перемозі та Справедливості – БУТИ! СЛАВА УКРАЇНІ!
