Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула 1 людина — Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася під реакторними приміщеннями.
В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла (від горіння запасів графіту), з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.
Аварія на ЧАЕС торкнулася життя мільйонів людей. Під радіоактивне ураження потрапили території не лише України, Росії, Білорусі, але й 17 країн Європи. Згідно офіційної інформації: близько 600 тис. людей піддалися впливу радіації. У день аварії 134 робочих дістали високу дозу опромінення, з них 28 померли протягом перших трьох місяців, повідомили в ООН.
Вся країна була свідком героїчних зусиль цілого покоління наших співвітчизників, які врятували майбутнє для своїх нащадків.
Я щиро вдячний всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи на планеті ХХ століття, які виявили героїзм, самовідданість та мужність в тих екстремальних обставинах. Низько вклоняюсь усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які 38 років тому, не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Щиро бажаю всім Вам та Вашим рідним і близьким міцного здоров’я, життєвої енергії, сімейного затишку, щастя, миру, добра й злагоди. Хай завжди поруч з Вами буде людська подяка за Ваші добрі справи!
НА ФОТО: Стою на робочому місці старшого інженера управління 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС Леоніда Федоровича Топтунова.
Леонід Топтунов, у ніч на 26 квітня 1986 року, працював на блочному щиті управління 4-го енергоблоку. Саме він натиснув сумнозвісну кнопку АЗ-5, після якої вибухнув реактор. (Моя рука вказує на місце, де була та сама кнопка). Отримав дозу опромінення у 700 рентген. Йому було 26 років. Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.
Складно передати словами ті моторошні відчуття, які охопили мене в ту мить і досі не відпускають.
