1 вересня 2004 року на вулицях тихого, провінційного Беслана було дуже людно. На Кавказі традиційно ведуть дітей до школи всією родиною. В той день, в самому жахливому сні ніхто не міг уявити, що станеться далі.
Велика країна безтурботно святкувала. А о 9:20 з'явилася перша інформація про захоплення школи. І практично відразу владі відомо було про велику кількість заручників.
Але коли через декілька годин федеральні канали почали вмикати «екстрені випуски новин», то кількість заручників навмисно було занижено.
Навіщо? Адже містечко маленьке і все на виду у всіх. Далі люди почали помічати цілий ланцюг дуже підозрілих змін – зняли КПП, замінили начальника поліції, навіть дерева поряд із школою були підрізані раніше.
Все те можна було би вважати конспірацією, але рівно до тої миті, поки «Новая Газета» не опублікувала докази. Спецслужби знали про цей теракт ще на стадії його підготовки.
Чому ж тоді нічого не було зроблено? Чому терористів не зупинили? Чому поставили під загрозу життя дітей?
Звернемося до фактів, а висновки кожен зробить сам.
Це був не перший «дивний» теракт. За кілька років до Беслану, в театрі на Дубровці серед терористів був фсбшний «кріт» Хампаш Серкібаєв. Він же той один єдиний із бойовиків, хто вийшов із Норт-Оста живим.
На Дубровці, як і в школі №1 міста Беслан, був агент спецслужб. І вони точно знали наперед не лише про цілі і дату, але і адресу, де жили озброєні бойовики. Знали, але не зробили нічого. Так само, як нічого не зробили і в Беслані.
Чому так? Все дуже просто і цинічно…
В розпал дуже непопулярної Чеченської війни путіну під виглядом боротьби з тероризмом необхідно було змінити політичну структуру країни. Для цього кремлю потрібна була кров, а точніше - дуже багато крові.
Саме тому, не дивлячись на те, що терористи були готові до перемовин, кремль і в Норд-Ості, і в Беслані відмовився від перемовників.
Не очікуючи запрошення із москви, Аслан Масхадов поїхав до Беслана, щоб почати перемовини. Журналістка Анна Політковська летіла, але недолетіла через несподіване, сильне, різке отруєння. Дивне співпадіння…
Коли сталося таке лихо, під загрозою життя дітей – влада мала би сама шукати варіанти, щоб приїхали перемовники, здатні врятувати хоч частину заручників. Але таке можливо у нормальних людей . А путін із силовиками зробили все рівно навпаки. І так буває тільки в одному випадку – коли заручників не мали наміру рятувати ще з самого початку. Час тягнули лише з однією метою: щоб десятки мільйонів громадян росії біля екранів телевізорів усвідомили, що інших варіантів, окрім фізичного знищення терористів не існує. Не існує не лише в Беслані, а й у Чечні.
Штурм почався 3 вересня 2004 року. Відразу після того, як стало відомо, що Мосхадов вирушив до Беслану на перемовини.
На той момент із приміщення школи вдалося лише вивести мам з немовлятами.
Десятки мільйонів людей по телевізору із жахом дивилися на залпи і вибухи…
Всі хотіли вірити в краще і просто не розуміли, що саме в цей жахливий момент мільйони людей занурили в океан брехні.
Перше і найважливіше: в школі Беслана було мінімум в 3 рази більше людей, ніж говорила пропаганда. Не 354, а 1128 осіб. І в кремлі це було добре відомо, але про це мовчали 1, 2, 3 вересня. Правда стала відома, коли по подвір’ю школи почали збирати трупи, а в лікарнях перерахували ранених.
Понад 1000 людей… Школа була забита повністю… І це приховували…
А знаєте чому? Штурм почався із пострілів вогнеметів. А дещо пізніше в хід пішли танки, знищуючи все живе всередині.
Сказали б вони правду, що свідомо пішли змішувати з землею і терористів, і дітей – путіна б винесли на вилах ще в 2004 році. Але телевізор уже тоді був «свій»…
Всім повідомили, що терористи підірвали спортзал, а потім почали розстрілювати у спину тікаючих дітей.
Що відчували люди в ту мить? Як зашкалювала ненависть? Люди були готові хоч завтра всі іти воювати в Чечню.
А правда ж була зовсім інша. І правда в тому, що штурм почали федерали, а міни встановлені бойовиками підірвалися пізніше. Через пожежу. Пожежу, яка так вдало приховувала докази. Саме тому кілька годин не було наказу на її гасіння.
Тобто, основна маса заручників, як то було в Норт-Ості, загинула від рук силовиків. Тоді, в переповнений зал Норт-Оста запустили газ, а в Беслані ударили по натовпу дітей з танків і вогнеметів.
Жахлива смерть, якій не має виправдання…
Чому так сталося? Хто винен? Чому знали і не запобігли? Чому зняли всіх перемовників? Чому брехали про кількість людей всередині школи? Чому пішли на розстріл дітей із танків та вогнеметів?
Так ось, за кожним із цих «чому» - чиясь любов, щастя, сенс життя, які обірвалися вмить, серед куль, осколків і згарища після пожежі.
Але «русский мир» влаштований так, що будь-яка незручна історія має бути забута і стерта із пам'яті.
Федеральні канали готові годинами копирсатися в українських проблемах, вишуковувати фашистів, таємні в'язниці, секретні лабораторії з воронами-вбивцями, магів із СБУ, здатних гіпнотизувати російських бабусь…
Але спробуйте знайти на «главных каналах страны» хоч один документальний фільм про Беслан. Не знайдете, бо їх просто немає. Центральні російські канали згадують трагедію коротенькими рядками серед інших новин.
За всі роки з моменту трагедії путін жодного разу не приїхав до Беслану 1 вересня.
А цього року він навіть носа із бункера боїться виткнути…
А Беслан? Беслан має бути забутий. Чому? А тому, що російська історія може бути виключно історією перемог.
кремль в критичні для себе миті завжди любив «згуртувати народ на крові».
Провальна війна в Україні із щоденними розгромами російських баз і складів боєприпасів – безсумнівно самий найбільший виклик для путіна і ко за понад 20 років біля владного керма. І немає сумніву, що заради «збереження обличчя» ці «товариші» за ціною не постоять.
За потреби, щоб підняти рейтинг «царю» та мобілізувати «гарматне м'ясо» на фронт, може легко повторитися Каширське шосе, Норд-Ост або навіть Беслан. Для фсб, як показала практика, навіть життя дітей править за розмінну монету в чергових «геополітичних іграх».
З моменту трагічних подій в Беслані минуло 18 років. Виросли цілі покоління росіян, які нічого не знають, що насправді сталося в школі №1 невеличкого південного містечка 1 вересня 2004 року і чому саме після цієї «історії» з путіним все було зрозуміло від початку і до кінця.
Тоді в кремлі дали ясно зрозуміти всьому Світу, що діти можуть бути «розмінною монетою», а їх життя можна використовувати політикам для своїх «многоходовок» і сумнівних «геополитических побед».
Через 18 років згадувати Беслан можна під різними кутами. Хтось просто в шоці від бездушності чиновників, а інші намагаються докопатися до правди. А ще не варто забувати про «журналістів», які зробили все, щоб винуватці смерті дітей ухилилися від покарання.
А багато ж із нас тоді сиділо біля телевізорів, ловили кожне слово і вірили… Підтримували «гарних» і ненавиділи «поганих», які ніби-то стріляли дітям в спину.
Минуть роки і спекулювати на життях дітей «журналісти» почнуть уже в Україні. І цьому немає чого дивуватися. «Відмазувати» вбивць виявилося прибутковою справою. І можна до посиніння волати «вы все врете» або «долой конспирологию», але факти – річ вперта!
Саме після Беслана кар'єра той же маргоші симоньян стрімко пішла вгору.
Уявіть рівень цинізму! Спочатку маргоша, не моргнувши оком, бреше всьому Світу, що в Беслані загинуло куди менше дітей, ніж насправді, а через роки, показово, перед камерами завиває про «маленькие гробики» в Україні.
У симоньян все починалося в Беслані, дійшло до прикриття вбивць у Солтсбері та оспівування вбивств українців у Маріуполі…
Такий «профіль роботи» добре оплачуваний та затребуваний в кремлі. І в цьому немає ніякого перебільшення.
І Норд-Ост, і вибухи на Каширському шосе, і мішки з гексогеном в Рязані – це дуже «мутні» історії. Але навіть на їх фоні особняком стоять «діти Беслана», діти із «міста ангелів», де рівно 18 років тому весь Світ побачив, як мало коштує життя дитини в «країні вічних багатоходовок».
Бесланська трагедія назавжди залишиться доказом злочинів російської влади. І головному палачу, рано чи пізно, за все доведеться відповісти.
